Більше години він розповідав про красу краєвидів інших країн та доброзичливість тамтешніх жителів, про веселі та екстремальні ситуації в мандрівках, про складнощі і переваги подорожей автостопом.
Такими людьми не можна не захоплюватись. Проте, де б не був Олександр Миколайович і скільки б не мандрував, він щоразу повертається додому. Адже це своє, рідне.
Учні задавали багато питань, серед них і про те, як за кордоном сприймають Україну. Мандрівник розповів про те, що після подій на Майдані, окупації Кримського півострова, початку воєнних дій на Донбасі про Україну почали говорити більше. Люди цікавляться, переживають. А ще наголосив на тому, що ми іноді навіть самі не розуміємо наскільки багата наша країна: своєю історією, красою природи, людською щирістю. Саме для цього він і подорожує, щоб розказувати людям про світ, а світу – про Україну.
Такі зустрічі є дуже важливими, адже змушують задуматись над тим, що кожна країна – це маленький Всесвіт із своїми звичаями, традиціями, віруваннями, зі своєю історією. І Україна не виняток. За тисячоліття своєї державності вона пережила повстання, війни, голод, тисячі заборон. Але вистояла. І в 1919 році заявила про це на весь світ, проголосивши Акт злуки ЗУНР і УНР.
Сьогодні це не просто свято. Це символ духовної єдності людей східних і західних земель України, які ще майже сто років тому висловили свою волю жити в єдиній, незалежній державі ім'я якій – Україна.


